ВІДСВІ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДСВІЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, док. 1. Ставати свіжим під дією чого-небудь. Неначе чув і бачив, як земля.. розкошувала, як її соки відсвіжувались (Коб., II, 1956, 28).
2. Відновлювати свої сили, ставати бадьорішим. Федоренко вийшов з тісної землянки трохи відсвіжитися (Кач., Вибр., 1953, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 635.