ВІ́ДСИ, присл. Від цього місця, з цього місця; звідси. — Я маю в селі Красиловці — три милі відси, тільки три милі — молоденьку небогу (Л. Укр., III, 1952, 645); Відси кланяюсь платанам Препрославленим твоїм (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 93); // З цього боку. Се ж я в темнім борі заблудила: Відси пропасть, а відти безодня (Фр., XII, 1953, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 636.