ВІДСТРО́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що відстро́чення. — Дати йому рік одстрочки: не поправиться — тоді й одібрати [землю] (Мирний, III, 1954, 49); Досі Іван, як студент, мав по військовій службі відстрочку (Кол., Терен.., 1959, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 643.