ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Переносити виконання або виплату чогось на пізніший строк. — Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям — І завтра ж — далі не одстрочу (Котл., І, 1952, 90); Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Рибак, Час.., 1960, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 644.