ВІДСТІ́ЙНИК, а, ч., техн. Басейн, резервуар або спеціальна посудина для очищання рідини відстоюванням. На шляху від бензинового бака [комбайна] до карбюратора пальне проходить через відстійник, частково очищаючись від важких домішок (Зерн. комбайни, 1957, 178); Для очищення води від насіння бур’янів застосовують відстійник (Бур’яни.., 1957, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 642.