ВІДТИ́СНЕНИЙ, ВІДТИ́СНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відти́снути 1, 2. Відтиснений від річки Чорнота закріпився на березі (Кач., II, 1958, 440); Вся інша дрібнота — ремісники, робітники, різні люди невизначених професій — відтиснена на околиці (Кол., Терен.., 1959, 35); Перун, відтиснутий в куток сцени на самім переді, стоїть мовчки (Фр., IX, 1952, 414); // відти́снено, відти́снуто, безос. присудк. сл. Довгим ланцюжком відтиснуто лапки якоїсь звірючки (Донч., VI, 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 649.