ВІДУ́Н, а́, ч. У давніх слов’ян — людина, яка вгадувала майбутнє; віщун, пророк. У них [слов’ян] було немало відунів.., які.. уміли пророкувати майбутнє (Іст. УРСР, І, 1953, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 653.