ВІДЦЕНТРО́ВИЙ, а, е, спец. Який під час руху має напрям від центра до периферії; протилежне доцентровий. Всякий рух обертання веде до виникнення сили, що намагається відштовхнути предмет від осі обертання. Ця сила називається відцентровою (Бесіди про всесвіт, 1953, 45); // Який діє за допомогою відцентрових сил. На Уралмашзаводі були виготовлені унікальні потужні відцентрові насоси (Рад. Укр., 16. IX 1956, 3); // Який грунтується на використанні руху від центра до периферії. Відцентрове лиття застосовують, щоб виготовити обертові деталі (Слюс. справа, 1957, 24).
◊ Відцентро́ві не́рви — нервові волокна, по яких збудження передається від центральної нервової системи до робочих органів. Фізіологія віддавна має відомості про відцентрові нерви слинних залоз (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 658.