ВІДШАРО́ВУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Відокремлювати, відділяти один шар від другого; відділяти шар за шаром; // перен. Відкидати, усувати з ряду явищ ті, які з’явилися пізніше. Питання про її [української мови] походження вимагає врахування і пізніших явищ, які треба відшарувати, щоб уявити собі те, чим була вона на початку свого існування (Пит. походж. укр. мови, 1956, 120).
2. спец. Заставляти що-небудь осідати, відкладатися шарами.
ВІДШАРО́ВУВАТИ2, ую, уєш, недок., ВІДШАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Тручи, старанно вимивати, вичищати що-небудь. Баба хлюпнула з кухля собі у пригоршню води та заходилася відшаровувати й вид, і вуха, і руки дівчини (Л. Янов., І, 1959, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 663.