ВІДШЛІФО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відшліфува́ти. Є свічада [дзеркала], так нерівно одшліфовані, що навіть сам Аполлон одбивається в них карикатурою (Л. Укр., IV, 1954, 134); Де-не-де валялись камінці, гладенько відшліфовані водою (Дмит., Наречена, 1959, 22); Дівчина ніяковіла, ледве встигаючи зрозуміти гарно відшліфовані фрази наркомосівця (Ле, Міжгір’я, 1953, 384).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 664.