ВІДШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Шукаючи, знаходити, виявляти; розшукувати. Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди (Коцюб., І, 1955, 361); Поки слідчий відшукував моє ім’я серед усіх тих паперів, я зважував, радився сам з собою — що говорити? (Збан., Єдина, 1959, 107); — Коли б я одужала, то б я її одшукала, де вона… (Вовчок, І, 1955, 252); // Знаходити, установлювати що-небудь у чомусь. В книжках мимоволі шукала [Ганна] якогось пояснення для себе, намагалася відшукати в них якусь відповідь на свої думки і настрої (Коз., Сальвія, 1959, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 665.