ВІДІ́БРАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до відібра́ти 1, 4. Крім того, у нього [І. Франка] були і власні російські книжки, відібрані.. при арешті 1877 р. (Рад. літ-во, 3, 1957, 38); В суботу в класі розставили столи, лави, повісили дошку, стіни прикрасили відібраними Орисею картинами (Юхвід, Оля, 1959, 232).
2. прикм. Який відзначається серед інших найвищою якістю. — Відібрані сорти [бавовнику] ми висіваємо в цім році в масових масштабах уперше (Ле, Міжгір’я, 1953, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 586.