ВІЗИТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. заст. Візит. — Мені приємна ваша візитація, пане, — промовив Аракчеев таким голосом, ніби комерції радник справді його ощасливив відвідуванням (Кочура, Зол. грамота, 1960, 239); Свою обіцянку щодо візитації доктор Драгомирецький виконав точно: зразу після нічного чергування він був уже знову на Виноградній (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 366).
2. спец. Перевірка документів і вантажу підозрілого чужого судна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 668.