ВІЗНИ́КА, и, ч., діал. Візник (у 1 знач.). Коні вороні, баскії. Правив візника плечастий, усатий (Вовчок, І, 1955, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 668.