ВІ́ЙСЬКО, а, с. Збройні сили держави; армія. У нього вотчина аж біля Прилуків укупі з братом, .. брат господарює, а він служить у війську (Кв.-Осн., II, 1956, 328); Тоді він [Т. Шевченко] одвідав і Київ, і Кирилівку, і Хортицю, де колись була Січ славного війська запорізького (Мирний, V, 1955, 312); // Частина збройних сил; озброєний загін. Іде військо, іде й друге, А за третім стиха — Не дивися, безталанна — Везуть тобі лихо (Шевч., II, 1953, 43); Попереду всього війська Три старшини виступали (Л. Укр., I, 1951, 375); Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська (Рильський, Сад.., 1955, 20); Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Гонч., Вибр., 1959, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 670.