ВІЙТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути війтом. [Феська:] Каже кума Матрона, що не позволить свому чоловікові довше війтувати (Фр., IX, 1952, 404).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 670.