ВІКО́ННЯ, я, с., збірн., рідко. Вікна. По селах заблимали каганці, до перших огнів закували під віконню колядники (Вас., І, 1959, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 672.