ВІКОПО́МНИЙ, а, е, книжн. Якого пам’ятатимуть віками; незабутній. В дні вікопомного повстання Проти розбещених панів Зросло народів двох братання (Рильський, II, 1956, 312); 9 травня — вікопомний день Перемоги (Літ. газ., 9.V 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 672.