ВІ́ЛА, и, ж., рідко. Те саме, що руса́лка. — Я ж недарма віла-чарівниця — вмію гоїть всі юнацькі рани (Л. Укр., І, 1951, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 673.