ВІЛЬНОДУ́МНИЙ, а, е. Який критично ставиться до пануючих релігійних або політичних поглядів. — Я вільнодумний, — сказав літератор, — але релігія потрібна для моральності мужиків і жінок (Коцюб., III, 1956, 29); Він.. не міг далі сидіти в Острозі і чекати панського осуду за свої вільнодумні настрої (Ле, Наливайко, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 675.