ВІЛЬНОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить волю, прагне до неї; свободолюбний. Власники душ, повернених у робоче бидло,.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Коцюб., І, 1955, 335); Вільнолюбний народ; // Який відбиває свободолюбні думки. Українська література — велика література. Гуманна, глибоколюдяна, справді народна, вільнолюбна від самих джерел (Літ. газ., 17.III 1959, 1); Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (Стельмах, Хліб.., 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 675.