ВІЛЬХО́ВИЙ, а, е. Прикм. до ві́льха. Полетіла Синиця над болото, сіла собі на вільховім корчі (Фр., IV, 1950, 135); Вільхову кору оббива Малесенька пташина (Мал., І, 1956, 309); // Зробл. з вільхи. В одчинені двері було видно чималу світличку.. з вільховими дешевими стільцями та столиками (Н.-Лев., IV, 1956, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 675.