ВІНЕГРЕ́Т, у, ч. 1. Холодна страва з дрібно нарізаних овочів, іноді ще з м’ясом або рибою, приправлена олією, оцтом і т. ін. [Оксана:] На закуску буде оселедчик, грибки, вінегрет (Корн., II, 1955, 174); Буряки використовують для приготування вінегретів, гарнірів.., борщів (Укр. страви, 1957, 195).
2. перен., розм. Про суміш різних предметів, понять, стилів і т. ін. Я.. бажаю, щоб він як побільше писав.. нашою народною мовою, а не.. вінегретом (Мирний, V, 1955, 403); — Для чого ти зробив цей музичний вінегрет? (Шовк., Починається юність, 1938, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 676.