ВІРМЕ́НИ, е́н і ів, мн. (одн. вірме́н, а, ч.; вірме́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Вірменської РСР. Катюша з своєю сестрою і квартиранткою (теж вірменкою) сьогодні все печуть якісь свої вірменські пундики (Л. Укр., V, 1956, 235); І кого тільки тут не було .. вірмени з чорними блискучими, як маслини, очима і жебраки в барвистому лахмітті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 680.