ВІ́РОНЬКА, и, ж. Пестл. до ві́ра 1 1. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братичок ріднесенький! (Вовчок, І, 1955, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 681.