ВІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ві́тка 1. — Тепер ви кидайтесь Ведмедика побить, — Навчає Хлопчик, — віточки беріть! (Гл., Вибр., 1957, 208); На галявині ходили дівчата з віточками черемхи (Шиян, Вибр., 1947, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 687.