ВІ́ШАЛКА, и, ж. 1. Поличка або стояк з кілочками або гачками, а також окремий гачок для вішання одягу, капелюхів тощо. Я скинув плащ і капелюх, повісив на вішалку (Трубл., III, 1956, 194).
2. Плічка для вішання одягу.
3. Петля, пришита до верхнього одягу, за яку його вішають.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 692.