ВІ́ШАЛЬНИЦЯ, і, ж., зневажл. Жін. до ві́шальник 2. [Бавмертиха:] Глянути на них [дівчат], чисті тобі вішальниці, а молоді ж вони (Л. Укр., IV, 1954, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 692.