ВІ́ЯЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ві́яльник.
2. рідко. Те саме, що ві́ялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 694.