ГАВО́Т, а, ч. Повільний старовинний французький танець і музика до нього. Миттю схоплюється з місця І спинається [Атта-Троль] на диби, І танцює, як давніше, Той гавот, танець свій славний (Л. Укр., IV, 1954, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 9.