ГА́ГА, и, ж. Полярна морська качка з цінним білим пухом. За кайрами з’явилися гаги, гагарки, казарки, снігова чайка (Трубл., 1, 1955, 482); * У порівн. Несподівано натикаємось на ряд ясних облич, або на баб, з головою завинених у білі рядна, що рядками сидять, наче пухнаті гаги на скелях північних (Коцюб., II, 1955, 239). |
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 9.