ГАГА́КАТИ, аю, аєш, недок. І. Видавати звуки "га-га" (про гусей). Ржуть коні, реве бидло, риплять вози, гагакають гуси (Вовчок, VI, 1956, 295).
2. перен., розм. Викрикувати, голосно співати і т. ін. (про людину). Піп у церкві гагакав, гагакав, аж піт його проняв (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 9.