ГАДА́ННЯ 1, я, с. Дія за знач. гада́ти 1. Від дум і гадання розпухала [у Надії] голова. В горлі запікалась гіркота (Баш, Надія, 1960, 153); Перший етап розмови про голодностепське будівництво, етап дискусій, гадання закінчився (Ле, Міжгір’я, 1953, 122).
ГАДА́ННЯ2, я, с. Дія за знач. гада́ти2. — Боже мій, — скрикнула пані, — збавила мені усе гадання! (Вовчок, І, 1955, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 10.