ГАДА́ТИСЯ, а́ється, недок., безос.
1. Уявлятися в думці; здаватися. Мені гадається, що повністю відгородитись від глядача, замкнутись в собі актор не може (З глибин душі, 1959, 26).
2. Бути в думці; думатися. Через те, що вона [любов] потай народжується і тихцем в зітханнях чи сльозах умирає, менше гадається і говориться про неї (Стельмах, Хліб.., 1959, 210); Не так складалось, як гадалось… (Вирган, В розп. літа, 1959, 100).
3. з інфін. Мати намір що-небудь робити. Запроектовані запобіжні засоби гадалося будувати в останню чергу (Ле, Міжгір’я, 1953, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 10.