ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що газетя́р. Засіли письмаки собором у сто душ, високі розумом, в газетників преславні (Сл. Гр.); В цьому місті була не раз, та вперше прислухалась до газетника: — Останні навини, останні! (Ле, Вибр., 1939, 272).
ГАЗЕ́ТНИК, а, ч., розм. Те саме, що газетя́р. Погане це життя такого газетчика та ще й у такому.. органі, як "Волинь" наша (Коцюб., III, 1956, 172); Газетчики-хлопчаки поринали в юрбу, вигукуючи назви газет (Донч., III, 1956, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 13.