ГАЗОСХО́ВИЩЕ, а, с.
1. Споруда для зберігання газу (див. газ 1 1) і регулювання його подачі.
2. Спеціально пристосоване приміщення для захисту людей від дії отруйних та задушливих газів. Мешканці кинулися в газосховища, в підвали, в льохи.. За добу місто стало пустелею (Донч., II, 1956, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 15.