ГА́ЙВОРОННЯ, я, с. Збірн. до га́йворон. Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (Коцюб., II, 1955, 14); Потоком лежали незаймані густі родючі ниви, вкриті хмарами чорного крикливого гайвороння (Кач., Вибр., 1953, 41); * Образно. Зграєю гайвороння бандити позлітали з коней і опустились на ріллю (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 197); * У порівн. Паркан і дерева за парканом понад вулицею, наче гайвороння, обсіла печерська дітвора (Смолич, Мир… 1958, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 15.