ГА́ЙНИЙ 1, а, е, віол. Забарний. — Коваль кує, — чуєте? — промовив Рясниченко до матері. — Чую, чую, — кує. Якась гайна робота (Вовчок, Вибр., 1937, 217).
ГА́ЙНИЙ2, а, е, діал. Гайовий. Повій, вітре гайний (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 17.