ГАЛА́НТ, а, ч., розм. Галантна людина. Тільки білий літній капелюх та добре випрасувана сорочка.. нагадували того завжди чистенького і чемного галанта, яким знав Іваницького весь Дрогобич (Кол., Терен.., 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 18.