ГАЛА́НТНИЙ, а, е. Вишукано чемний, люб’язний. Кличе [хазяїн] вродливого парубка. Той до послуг, дуже галантний (Коцюб., II, 1955, 237); Як галантний кавалер, Павло не смів сісти в її присутності… (Збан., Переджнив’я, 1955, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 18.