ГАЛАНЦІ́, і́в, мн., діал. Вузькі штани. А так же всі його підданці Носили латані галанці, Дивившись на свого царя (Котл., І, 1952, 164); Писар, в картатих панських галанцях, щось вичитував з паперів (Стельмах, Хліб.., 1959, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 19.