ГАЛАСУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. галасува́ти. Все те галасування [брехання собак, ревіння корів] то піднімалося разом, то затихало (Н.-Лев., І, 1956, 69); Галасування [різних літературних угруповань 30-х років] примусило лише витримано чекати, поки замість крику почуто буде ясну думку, позитивну програму (Еллан, II, 1958, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 19.