ГА́ЛОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до га́лка 1. Ой літає чорна галочка по полю, А черкає крилечками по йому (Нар. лірика, 1956, 364); Летять галочки у три рядочки, А зозуля попереду (Н.-Лев., II, 1956, 422).
2. Пестливе звертання до жінки. — Мотрусю! — підкравшись до неї, тихо обізвав Василь. — Чого се ти, моя галочко? (Мирний, IV, 1955, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 21.