ГАЛУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до галу́за. Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя (Фр., І, 1955, 168); Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину (Коз., Вибр., 1947, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 21.