ГА́МІРНО. Присл. до гамірни́й; // у знач. присудк. сл. Багато гамору. В задимленій халупці ставало весело й гамірно (Коцюб., І, 1955, 371); В хаті ставало гамірно від розмов, суперечок і сміху (Ткач, Плем’я.., 1948, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 25.