ГАПТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гаптува́ти. Було як поїде [батько] в Київ, то й навезе нам гостинців хороших: матусі очіпок, шовком гаптований, чи плахту червону (Вовчок, І, 1955, 57); І шовк знамен, дівочими руками Гаптований воякам в давні дні, Червонокрилими орлами Кружля над боєм вдалині (Нагн., Пісня.., 1949, 110); // у знач. прикм. Краєм білосніжної гаптованої хустинки він витирав очі (Кучер, Чорноморці, 1956, 370); Жіночка панова.. цілісінький день безмрійно хропла собі в ридвані на гаптованих шовковим подушках (Ільч., Козацьк. роду… 1958, 10); * Образно. Заквіт осінній сум, осінній сум заквіт. На віях я несу гаптований привіт… (Чумак, Черв. заспів, 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 28.