ГАРБИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гарба́. Поїхав.. Павло за снопами на своє поле, наклав гарбичку, цьвохнув конячку батіжком, а вона смик-смик — і на місці (Тют., Вир, 1964,285); —Для Красуні [корови] придбаємо якусь гарбичку сіна (Логв., Літа.., 1960, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 30.