ГАРКА́ВИЙ, а, е. Який нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше "р" і "л"). — Дячиха хвалилась: протопоп гонобить у собор його узяти, а з собору до нас. — Того гаркавого та кострубатого? — спитала Кулиничиха (Мирний, IV, 1955,102); // Нечіткий у вимові окремих звуків. З гуркотом розчинилися двері, в хаті залунали хрипкі голоси, гаркаві слова дратували слух (Ле, Право.., 1957, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 31.