ГАРМА́Н, а, ч. Те саме, що тік. — Та що він собі мислить, що я довіку буду молотити йому на гармані!.. (Коцюб., І, 1955, 379); На гармані вже все кипіло: молотили, віяли, скиртували і вантажили перші хури нового зерна (Баш, Надія, 1960, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 32.