ГАРМА́ТА, и, ж.
1. Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд тощо. Гармати ревіли, мов люті звірі, кидаючи з своїх гирл тяжкі, смертоносні кулі (Фр., II, 1950, 62); Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (Тич., I, 1957, 121); * У порівн. — Як лусне щось, мов з гармати випалило (Мирний, IV, 1955, 26); // Назва артилерійської зброї різних видів. Ракета — це також гармата, тільки вона викидає не снаряди, а порохові гази (Цікава фізика.., 1950, 30).
◊ Стріля́ти з гарма́т по горобця́х — про невідповідність витрачених коштів, зусиль меті та бажаним наслідкам. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити грунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Л. Укр., V, 1956, 174); Хоч з гарма́ти стріля́й — про дуже міцний сон. Спить, хоч а гармати стріляй (Укр.. присл.., 1955, 299).
2. мед. Апарат для лікування радіоактивним випромінюванням. Вчені говорили про доцільність комбінування хіміотерапії з різними видами променевої терапії, з застосуванням нових апаратів, "гармат" (Наука.., 10, 1962, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 32.